Вчителі і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній – на віки!

У сім ї з’явився першокласник… Цього моменту з нетерпінням чекала дитина, з деяким острахом – батьки і з гордістю – решта родини. Свято прийшло і… минулося, настали робочі будні. Ейфорію перших днів ніби вітром здуло – почалися проблеми… І як  свідчить  практика, немало  дітей важко переживають своє нове становище, нових знайомих, з якими змушені проводити значну частину дня, рожеві мрії та стовідсоткова впевненість деяких батьків в унікальності та вченості свого малюка розбиваються об реалії класного колективу, особливості навчання , вимоги вчителя та порядок школи.  Багато батьків відчувають труднощі у встановленні контактів з  вчителями ,та що ще важливіше -  з власними дітьми, але вже в новому статусі. Діти, в силу обставин, теж не завжди легко та швидко вливаються в новий колектив, привикають до нового розпорядку, вимог та обов’язків. Всі учасники цього дійства усвідомлюють, що єдине, що може в такій ситуації справді допомогти – це терпіння та бажання, але….як кажуть в народі « легко казка кажеться, та нелегко діло робиться…»

Саме цей тривалий процес і називається утворенням класного колективу або ,як тепер модно казати ,класної родини--всі учасники якої виступають мимоволі головними дійовими особами в виставі під складною назвою навчально – виховний процес. І не епізодична роль в цьому театрі належить саме вчителю, який повинен стати не  деспотичним керівником, а партнером і маленьким учням, і їхнім турботливим батькам.  Вчителі, батьки і учні ,всі разом і кожен окремо, з усіх сил намагаються віднайти найбільш ефективні засоби розв’язання цієї проблеми. Вони долучаються до педагогічної освіти, визначають зміст і оптимальні форми роботи,  що мають вирішити ряд поставлених завдань. А саме:

·        довести до свідомості всіх учасників педагогічні поради та позитивне ставлення до них;

·        сформувати психологічну і педагогічну готовність до їх реалізації;

·        активізувати здатність батьків і вчителів до самоаналізу своєї діяльності та об’єктивної оцінки їх результатів.

Виходячи з вище зазначеного,я ,як класний керівник, свою роботу  формую в кількох напрямах.

В організації взаємодії сім ї та школи важливіша роль належить останній, тому що не всі батьки однаково відгукуються на прагнення педагога до співпраці – не виявляють належної зацікавленості в об’єднанні зусиль у вихованні своєї дитини. Тому я  завжди стараюся виявити терплячість і цілеспрямованість в пошуку шляхів розв’язання цієї актуальної  педагогічної проблеми, виключаючи  позицію авторитаризму. Я  враховую  особливості  кожної конкретної сучасної сім ї,   її  особливості та типологію.

Також знаю, що  робота з батьками повинна мати яскраво виражений випереджувальний (превентивний) характер, особливо в початковій школі. З практики  давно зрозуміла,щоб у батьків виникло бажання психолого – педагогічного просвітництва, вчитель повинен не лише пропонувати теми для обговорення в ході батьківських зборів, а й обов’язково враховувати побажання і зауваження батьків. Все це та інше дасть змогу батькам побачити себе та інших в обговорюваній проблемі, порівняти зразки власної та чужої поведінки, практичні підходи до вирішення проблем сімейного виховання, а також зробити потрібні ( відповідні) висновки.

 Тому кожна наша  зустріч з батьками виконує декілька функцій, пов’язаних між собою:

·          Освітню ( озброєння певним комплексом психолого-педагогічних знань);

·        Оцінну ( здійснення об’єктивної  оцінки реального досвіду сімейного виховання);

·        Стимулюючу ( стимулювання батьків до вдосконалення власного педагогічного досвіду);

·        Виховну ( виховання необхідних якостей ставлень та вмінь, необхідних для самовдосконалення);

·        Аналітичну (розвиток здібносте до самоаналізу);

·        Діагностичну ( вчасне виявлення змін та їх динаміки у соціально – психологічному стані класної родини, та кожного конкретного учасника навчально – виховного процесу).

Для організації якісної взаємодії між школою та родиною важливо розглядати класний колектив як єдине ціле, як велику класну родину, яка формується і цікаво розвивається лише у випадку організації спільної діяльності педагогів, батьків та дитини. Мені найчастіше доводиться миритися з існуючою ситуацією сімейного мікроклімату конкретного учня, допомагати дітям та батькам у вирішенні особистих проблем на основі педагогічної підтримки, залучення дитини до спільної діяльності, надавати допомогу в реалізації її запитів , потреб, інтересів. Отже, корисно об’єднувати зусилля для досягнення високих результатів та вирішення конфліктних ситуацій, попередження конфронтаційних настроїв.

Взаємодія педагога з батьками учнів молодших класів буде тим ефективнішою, чим більше різноманітних чинників буде залучено. Форми взаємодії – це різноманітність їх спільної діяльності та спілкування.

Батьківські збори – одна з основних форм роботи з батьками, але вони не  складаються тільки з   монологу вчителя. Це вже в своїй основі взаємообмін думками, ідеями, знаннями, спільний пошук  оптимальних рішень. З урахуванням сучасних вимог до урізноманітнення форм проведення класних зборів я  організовую:

Збори батьків і дітей;

Збори – тренінги;

Збори в довкіллі ( на екскурсії, в поході);

Збори – презентації ;

Збори татусів;

Збори матусь;

Збори у письмовій формі;

Збори у формі прес – конференцій;

Збори – диспути, діалоги;

Збори у формі концертних програм;

Класний ринг (зіткнення думок з проблемних питань класу);

Ділова гра «Я роблю так…»;

Колективні творчі справи, акції.

  Для себе я визначила такі прописні істини проведення вдалих батьківських зборів:

1.     У проведенні та підготовці батьківських зборів активну участь беруть самі батьки.

2.     Щодо усіх рішень та порад, прийнятих більшістю, необхідно зразу виробити план реалізації.

3.     Необхідно взяти від батьків усі їхні можливості та вміння на користь класному колективу.

Приблизна структура проведення батьківських зборів:

1.     Інформація загального характеру ( досягнення та перспективи, зміни, майбутні заходи, подяки активним батькам тощо).

2.     Основна частина згідно тематики батьківських зборів.

3.     Індивідуальні консультації, бесіди або засідання батьківського комітету.

Перед кожним проведенням зборів я турбуюся про те, щоб приміщення мало естетичний вигляд. Батьки розсаджуються на місця, де сидять їхні діти – таким чином вони бачать робоче місце своєї дитини, мають можливість познайомитися з батьками сусідів по парті. Перед батьками складений аркуш паперу або конверт, всередині якого індивідуальне звернення до батьків, що містить конкретну інформацію про їхню дитину, індивідуальні побажання вчителя, коректні зауваження, або  запрошення до індивідуальної зустрічі з зазначенням часу і місця. Це додатковий вид педагогічного спілкування дає батькам додаткову інформацію про їхню дитину,а вчителю дозволяє зберегти фактор приватності у спілкуванні з батьківською громадою.

Орієнтовна тематика батьківських зборів у першому класі

1.       Збори – тренінг «Перший раз у перший клас»

2.       Збори – обговорення (диспут) «Адаптація першокласників в  навчально – виховний процес»

3.       Ділова гра «Вплив сім’ї на формування навчальних компетентностей першокласника»

4.       Збори – свято «Першокласником я став…»