Життя, життя - яке коротке ти!?
Здається, тільки вчора двері відчинились
і ти малим ступив на свій життєвий шлях.
Раділо все, світило сонце,
буяли трави, співали трелі солов'ї .
І ти, малий, ступав веселою ходою
по шовковистому зеленому коврі -
І ріс, міцнів - неначе молодий дубок.
Та час минув і сонечко за обрій повернуло.
На скронях забіліла сивина.
Літа минули - літо промайнуло,
на зміну літу життєва осінь прибула....
                  (Карпатський соловейко)

Україно! Україно!
Знедолена ненько!
Скільки будуть ще за тебе
люди пропадати.. .
Скільки треба українцям
на колінах ще стояти?..
Щоби нашим супостатам
тебе не віддати?
Щоби сонце правди й волі
на кінець піднялось?
Щоби люди жили вільно,
нікого не боялись...
Щоби діти, наші квіти,
у своїй державі
мали право, мали волю,
і  були панами...
Щоби старість шанувалась...
Щоби молодість сміялась...
Щоб була ДЕРЖАВА...!
 (Карпатський соловейко)